пятница, 18 сентября 2009 г.

Мары (Мечты)

Усё болей і болей духоўны пошук вядзецца пад адкрытым небам. Тое, што калісьці магло абараніць ці падтрымаць, цяпер здаецца крохкім і нават ілюзорным. Ці трэба шкадаваць аб гэтым? Усё можа паслужыць на карысьць таму, хто верыць. Новая сапраўднасьць патрабуе новых шляхоў навучаньня. Маліцца, калі столькі людзей цудоўна абыходзяцца без малітвы. Жыць бяз зброі, калі ўсё навокал нас прымушае асьцерагацца і абараняцца. Хрысьціянскае жыцьцё не прыходзіць само сабой. Яно патрабуе зноў ды зноў і пачынаць, і вучыцца. Мы забываемся на гэта. Нас не становіцца больш, і мы ня робімся мацнейшымі. Знакі, дадзеныя нам, больш ні аб чым ня кажуць. Наіўна думаць, што такое становішча раптам зьменіцца. Нам застаецца аднавіць у сабе дзьве запаведзі, а па сутнасьці – толькі адну. Так паступалі першыя хрысьціяне. (Ж.-Р.Бушэ, ОР, “Ідзі за мной”)

***

Всё более и более духовный поиск ведётся под открытым небом. То, что когда-то могло защитить или поддержать, ныне кажется хрупким, если не иллюзорным. Нужно ли сожалеть об этом? Всё может послужить во благо верующему. Новая действительность требует новых путей обучения. Молиться, когда столько людей благополучно обходятся без молитвы. Жить безоружным, когда всё вокруг нас заставляет остерегаться и защищаться. Христианская жизнь не приходит сама по себе и требует вновь и вновь и начинать, и учиться. Мы забываем об этом. Нас не больше и мы не сильнее. Знаки, данные нам, больше ни о чём не говорят. Наивно думать, что состояние это вдруг изменится. Нам остаётся обновить в себе две заповеди, а по сути одну. Так поступали первые христиане. (Ж.-Р.Буше, ОР, «Следуй за мной»)

Комментариев нет:

Отправить комментарий